Володимир Вернадський
Леонiд Васильович Тома
Знаменитi украiнцi
В iсторii науки важко уявити вченого, який би зробив так багато для людства, як Володимир Вернадський. Природознавець, фiлософ, основоположник генетичноi мiнералогii, бiогеохiмii, радiогеологii, вчення про живу речовину; теорii ноосфери як якiсно нового стану розвитку бiосфери, вiн був «хрещеним батьком» багатьох науково-дослiдних iнститутiв, музеiв, наукових шкiл, органiзатором i першим президентом Украiнськоi академii наук, захисником академiчних свобод, принципiв демократii, справедливого розв’язання нацiонального питання в Украiнi.
Володимир Вернадський
Леонiд Васильович Тома
ПЕРЕДМОВА
Люди не йдуть до iстини безформним натовпом: iх спрямовують проводирi. Це тi люди, якi змогли взяти на себе вiдповiдальнiсть i пiдтвердили цю мiсiю величезним талантом, помноженим на колосальну працездатнiсть. Такою людиною був Володимир Іванович Вернадський, видатний росiйський i украiнський учений, мислитель i громадський дiяч. Свiдома пора його дитинства припала на той час, коли Вернадськi перебували на Украiнi, в столицi Слобожанщини Харковi. Тут Володимир Вернадський познайомився з безсмертним «Кобзарем» Т. Г. Шевченка, творами Г. Ф. Квiтки-Основ’яненка… Вiн походив зi старовинного украiнського роду, сповненого козацьким лицарством i богоугодним спiвом кобзарiв, роду, в якiм шанували iдеi Киево-Могилянськоi академii. Можливо, саме цей магнетизм украiнськоi землi, аура волi i свободи, чудова природа, що вiдкривае в людськiй душi тайники сокровенного, допомогли Вернадському на Полтавщинi, на Бутовiй горi пiд Шишаками сформулювати найголовнiшi тези в своему життi – iдеi про ноосферу.
Створення Украiнськоi академii наук, розвиток нових галузей науки, згуртування мислячоi елiти украiнського суспiльства для вiдродження i прогресу украiнськоi нацii – цю величну сторiнку новоi украiнськоi iсторii почав писати саме вiн, герой нашоi книги, Володимир Вернадський.
Якби вiн залишив людству тiльки вчення про ноосферу, цього було б досить, щоб занести його iм’я на золотi скрижалi нашоi вдячноi пам’ятi. Та великий енциклопедист, який народився всього через два роки пiсля скасування крiпосного права i пережив три революцii i двi свiтовi вiйни, зумiв побачити переломний характер столiття у новому станi людства, в колективнiй формi його Розуму як головнiй рисi новоi епохи. Поеднавши природознавство й iсторiю, яку творять люди, Вернадський у своiх роботах показав, що перехiд бiосфери в ноосферу – це не локальний епiзод у життi всесвiту, а закономiрний i неминучий природничо-iсторичний етап розвитку матерii.
Виходець iз украiнськоi землi, вiн став свiтилом росiйськоi i украiнськоi науки… Але разом з тим Вернадський був великим сином усiеi Землi, яка народжуе таких людей для одкровення i пiзнання iстини.
…ТУТ УСЕ ДИХАЄ УКРАЇНОЮ
Родовiд Вернадських бере свiй початок в надрах iсторii Речi Посполитоi – спiльноi держави полякiв, литовцiв i украiнцiв, яких тодi називали «русами». Сам Володимир Іванович цiкавився своiм генеалогiчним древом i за документами вiдновив родовiд своiх предкiв. Виявилось, що литовський шляхтич Верна, пiд час вiйни козацькоi Украiни з Польщею перейшов на бiк козакiв i боровся з ними проти польських магнатiв. Невдовзi вiн був страчений поляками. Але його сини за батьковим прикладом стали козаками i навiть старшинували на Запорожжi. Коли Запорозьку Сiч було пiдступно знищено за наказом Катерини II, прадiд Вернадського, Іван Никифорович Вернацький (буква «д» з’явилась пiзнiше), утiк у Чернiгiвську губернiю. Спочатку жив тихо-мирно, не виносився, а потiм односельцi обрали його священиком. Маючи дванадцять свiдкiв, Іван Никифорович довiв, що його дiд i батько посiдали старшинськi посади, i йому вдалось потрапити до спискiв дворянства. Одначе за доносом його з цих спискiв вилучили.
Отримати дворянство пощастило дiду Володимира Івановича Василю Івановичу Вернацькому, який iз тих пiр писався Вернадським. Прекрасний вiйськовий лiкар (служив на посадi штаб-лiкаря), вiн брав участь у походах Суворова i навiть у його славетному переходi через Альпи. Згодом потрапив у п