Козацькi вiйни К. Косинського та С. Наливайка. 1591-1596

С. Леп'явко

Знаменитi подii iсторii Украiни

Козацькi вiйни К. Косинського та С. Наливайка (1591—1596 рр.) залишили яскравий слiд в iсторii козацтва. Вони завершили перше сторiччя його розвитку й розпочали нове, XVII ст., яке цiлком правомiрно можна назвати козацьким сторiччям iсторii Украiни. З кiнця XV ст. (саме цього часу сягае перша згадка про козакiв) козацтво перетворилося з дрiбних ватаг степових авантюристiв-одинакiв на окреме вiйськове угруповання, яке налiчувало тисячi людей i мало власнi, не залежнi вiд держави, збройнi сили. Вiйни кiнця XVI ст. стали демонстрацiею сил i можливостей козацтва, його все зростаючого вiйськового, органiзацiйного, полiтичного й соцiального потенцiалу. Вони поклали початок iсторii боротьби козацтва за своi права, i тому саме вiд них ведуть вiдлiк усiх козацьких повстань i вiйн проти Польщi, якi завершилися бурхливими подiями часiв Хмельниччини.

С. Леп'явко

Козацькi вiйни К. Косинського та С. Наливайка. 1591 – 1596

І. Повстання Криштофа Косинського (1591–1593)

Козацькi вiйни К. Косинського та С. Наливайка (1591–1596 рр.) залишили яскравий слiд в iсторii козацтва. Вони завершили перше сторiччя його розвитку й розпочали нове, XVII ст., яке цiлком правомiрно можна назвати козацьким сторiччям iсторii Украiни. З кiнця XV ст. (саме цього часу сягае перша згадка про козакiв) козацтво перетворилося з дрiбних ватаг степових авантюристiв-одинакiв на окреме вiйськове угруповання, яке налiчувало тисячi людей i мало власнi, не залежнi вiд держави, збройнi сили. Вiйни кiнця XVI ст. стали демонстрацiею сил i можливостей козацтва, його все зростаючого вiйськового, органiзацiйного, полiтичного й соцiального потенцiалу. Вони поклали початок iсторii боротьби козацтва за своi права, i тому саме вiд них ведуть вiдлiк усiх козацьких повстань i вiйн проти Польщi, якi завершилися бурхливими подiями часiв Хмельниччини.

Козацькi вiйни 1591–1596 рокiв можна чiтко подiлити на кiлька етапiв: повстання Косинського (осiнь 1591–1593), молдавськi походи (1594 – лiто 1595), опанування волостi (вересень 1595 – сiчень 1596) i польсько-козацька вiйна (лютий – червень 1596). При цьому назва «повстання» щодо подiй часiв Косинського та Наливайка мае пiзне походження, хоч i е цiлком прийнятною. Так само в лiтературi три останнiх етапи заведено називати повстанням Наливайка. Водночас, за традицiею польських хронiк i козацьких лiтописiв, щодо означених подiй найчастiше вживали назву «вiйни». Кожен iз етапiв можна розглядати окремо, однак насправдi це не зовсiм правильно, адже всi подii були тiсно пов'язанi мiж собою й були логiчним наслiдком попереднiх. У них брали участь переважно тi ж самi дiйовi особи, хоча найвiдомiшi ватажки козацтва частково змiнювалися. Тому розривати рiзнi етапи козацьких вiйн кiнця XVI ст. та розглядати iх окремо е iсторично не зовсiм коректно.

Перше козацьке повстання не спалахнуло раптовим вогнищем, як це не раз бувало в пiзнiшiй козацькiй iсторii. Іскри козацьких зворушень розгорялися довго й повiльно. Вони були пов'язанi з усiею попередньою iсторiею козацтва. Козацтво з'явилося на iсторичнiй аренi наприкiнцi XV ст. як вiдповiдь украiнського народу на початок спустошливих татарських нападiв на украiнськi землi. Польський i литовський уряди, до складу яких входили найбiльшi iсторичнi регiони Украiни, майже не вживали заходiв для оборони вiд степових наiзникiв. Мешканцi прикордоння мусили захищатися самостiйно й протягом багатьох десятирiч виробили такi способи самоорганiзацii та боротьби, якi дозволяли вижити в жахливих умовах. Основною силою, що обороняла степовий кордон у Приднiпров'i та Схiдному Подiллi, стало козацтво. І воно робило це без будь-якоi допомоги з боку держави. У цьому розумiннi можна говорити про те, що козацтво формувалося як недержавнi збройнi сили украiнського народу.

Основними методами боротьби козакiв проти туркiв i татар були прикордонна та вартова служба з метою попередження населення про наближення противника. Це дозволяло значно зменшити втрати мешканцiв украiнського прикордоння, якi встигали приготуватися