Битва пiд Конотопом. 1659

Владислав Карнацевич

Знаменитi подii iсторii Украiни

В. Карнацевич

Битва пiд Конотопом

Вступ

Подii бурхливого XVII столiття в Украiнi продовжують привертати увагу не лише тих, хто за своiм фахом або хобi регулярно займаеться вiтчизняною iсторiею, але i багатьох iнших наших сучасникiв. Одна з причин цього – молодiсть незалежноi держави Украiна. Суверенна iдея вимагала i вимагае аргументацii, яку в усi часи шукали в першу чергу в iсторii краiни. Тим бiльш, в тiй iсторii, що довгий час контролювалася i коригувалася поза межами держави. Оцiнки вчинкiв видатних державних дiячiв минулого за останнi двадцять рокiв змiнилися пiдчас кардинально. При чому те, що почали стверджувати iсторики, в результатi взяли на озброення i полiтики, i журналiсти, i кiнорежисери, i пересiчнi украiнцi. Гостроту проблемi переоцiнки iсторii додае очевидна розбiжнiсть у поглядах на неi представникiв рiзних верств украiнського суспiльства. Розбiжнiсть, що обумовлена регiональними особливостями, етнiчними та мовними вiдмiнностями, вiком учасникiв численних дискусiй i, нарештi, самою iсторiею, навколо якоi точаться спори.

Все вказуе на те, що фундамент для формування цих особливостей i вiдмiнностей в украiнськiй нацii був закладений саме в XVII столiттi, в ходi довготривалоi вiйни, що почалася проти полякiв, а завершилася конфлiктом за участi багатьох держав i внутрiшнiм розколом. Ледве усвiдомив свою еднiсть, украiнська нацiя опинилася роздiленою на частини, причиною чому були як об'ективнi обставини, так i суб'ективнi – боротьба за владу мiж представниками козацькоi елiти i протирiччя в iнтересах рiзних соцiальних верств. Серед вiдомих нам по iменам учасникiв багаторiчноi конфронтацii чiльне мiсце займае i гетьман Іван Виговський. А серед подiй, до яких вiн був причетний останнi роки особливо вiдзначають битву при Конотопi, в якiй його вiйсько одержало трiумфальну перемогу над дуже великою московською армiею.

Гетьмановi Виговському довелося володiти булавою на своерiдному зламi епох. Почавши свою старшинську кар'еру в роки героiчноi нацiонально-визвольноi вiйни Богдана Хмельницького, що об'еднала нацiю i дала iй надiю на власну державу, вiн завершив ii, коли в Украiнi починалася нова ера – розбрату, безладу та розколу, коли нацiя втратила еднiсть i втратила державу. Це перебування на межi вiдзначилося i на тих оцiнках, якi дають Виговському iсторики. Для одних вiн вiрний продовжувач справи великого Богдана, останнiй сильний гетьман доби подвигiв i видатних досягнень, якого не зрозумiли своi i погубили чужi. Для iнших – саме з правлiння Івана Євстахiйовича i навiть «завдяки» його зусиллям починаеться вiдхiд вiд принципiв Хмельницького, про що свiдчить договiр з ненависними поляками, свара з братами московiтами i знехтування правами украiнського народу. Тобто цей гетьман чи то почав своiми дiями Руiну, чи то навпаки був останнiм, хто намагався ii зупинити. Розбiжнiсть у поглядах на цю фiгуру вiдповiдае i тому, як оцiнюеться Конотопська битва. За Виговського «славного державника» свiдчить сам факт перемоги, те, що противник залишив територiю Украiни. Проти Виговського «руйнiвника» говорить участь у битвi татар, чий внесок в перемогу важко переоцiнити, швидкий розкол мiж козаками, що начебто розбили своiх ворогiв. Що ж до тих, кого мало обходить такий концептуальний аналiз, Конотопська битва здаеться цiкавою просто як досить загадкова подiя з десятками неясних моментiв, починаючи вiд кiлькостi та складу вiйськ i закiнчуючи самим мiсцем, де йшов бiй. Врештi-решт битва набула iдеологiчних рис i викликае iнтерес хоча б тому, що про неi постiйно говорять полiтики найвищих рангiв тих самих держав, представники яких в червнi 1659 року вийшли на поле бою пiд Конотопом. Конотопськi подii згадуються в усiх основних козацьких лiтописах – Величка, Самовидця i Граб'янки, але висвiтлюються там або схематично, або як у Величка – з великою кiлькiстю деталей, яких немае в жодному iншому джерелi, що наводить на думку про художнiсть оповiдi.

Згадують про битву польськi хронiсти i турецькi iсторики. Про велике значення баталii свiдчить звi