Переяславська Рада. 1654

С. Швець

Знаменитi подii iсторii Украiни

Якщо спитати в пересiчноi людини, що вона знае про украiнсько-росiйське зближення 1653—1655 рр., то пiсля того, як буде названо iм’я Богдана Хмельницького (зазвичай перша асоцiацiя), одразу ж прозвучить: «Переяславська рада».

Насправдi все не так просто. Протягом 1653—1655 рокiв вiдбулося чимало подiй, i Переяславська рада 1654 року не перша i аж нiяк не найголовнiша з них.

Утiм в iсторii Украiни, напевно, немае бiльш суперечливоi в оцiнках iсторикiв подii, нiж украiнсько-росiйський союз 1653—1655 рр. Ще М. С. Грушевський слушно зауважував, що нiхто нi тодi, в XVII столiттi, нi пiзнiше й гадки не мав про те, якого значення набуде з часом ця подiя для Украiни…

С. Швець

Переяславська рада. 1654

Вступ

Якщо спитати в пересiчноi людини, що вона знае про украiнсько-росiйське зближення 1653–1655 pp., то пiсля того, як буде названо iм'я Богдана Хмельницького (зазвичай перша асоцiацiя), одразу ж прозвучить: «Переяславська рада».

Насправдi все не так просто. Протягом 1653–1655 рокiв вiдбулося чимало подiй, i Переяславська рада 1654 року не перша i аж нiяк не найголовнiша з них.

Утiм в iсторii Украiни, напевно, немае бiльш суперечливоi в оцiнках iсторикiв подii, нiж украiнсько-росiйський союз 1653–1655 pp. Ще М. С. Грушевський слушно зауважував, що нiхто нi тодi, в XVII столiттi, нi пiзнiше й гадки не мав про те, якого значення набуде з часом ця подiя для Украiни. Та Грушевський мав на увазi лише прямi полiтичнi наслiдки, хоч насправдi обмежити ними цi подii не можна.

Украiнсько-росiйський союз, як i обставини, що передували йому, справдi був тодi дуже актуальним. Однак уже наприкiнцi XVIII, в XIX i XX столiттях ця подiя, не втративши своеi актуальностi, набула ширшого змiсту, що ввiбрав у себе як iдеологiчнi, так i науковi аспекти. Ця злободенна зовнiшньополiтична акцiя здiйснила еволюцiю в свiдомостi поколiння, трансформувалася в символ, сповнений глибоких пiдтекстiв.

Як не дивно, але всi цi вiдомi факти насправдi дуже поверхово розглядалися дослiдниками, i подiя, про яку начебто все вiдомо, досi залишаеться найзагадковiшою для тих, хто береться ii неупереджено вивчати.

Ще В. Липинський зауважував, що питання украiнсько-росiйського договору 1654 року мае щонайменше два вимiри – переяславську угоду i переяславську легенду i що украiнсько-росiйськi стосунки середини XVII столiття («угода») та iх пiзнiше висвiтлення в iсторичнiй (i не тiльки iсторичнiй) лiтературi («легенда») – це зовсiм рiзнi речi, котрi потрiбно розглядати окремо. Тож спробуемо розглянути подii 50-х рокiв XVII столiття i подальше застосування теми договору 1654 року державниками, вiдштовхуючись вiд концепцii В. Липинського.

Його величнiсть документ

Сучасна iсторична наука з'явилася на свiт значною мiрою завдяки писемним джерелам. Ними оперують найчастiше автори, що пишуть на iсторичну тематику. Іншi джерела теж мають дуже велике значення, i останнiм часом iх стало набагато бiльше. Серед них – рiзноманiтнi актовi матерiали. До цих матерiалiв нам i доведеться звернутися.

Кожний дослiдник, який вивчае проблему, що торкаеться дипломатичних стосункiв мiж будь-якими суб'ектами зовнiшньоi полiтики, а тим паче, коли йдеться про створення вiйськово-полiтичного союзу, шукае передусiм текст договору, що його укладають мiж собою сторони. А ще – документiв, якi виникли пiд час його створення або ж передували йому. Шукати такi матерiали почали в XIX столiттi. Досить часто це робили приватнi особи.

Збiр актових матерiалiв вiдбувався й ранiше, але вiн не мав системного характеру. У XVIII столiттi цей процес бiльше нагадував колекцiонування старожитностей. Свого часу М. С Грушевський назвав цей перiод дослiдження украiнськоi iсторii антикварним. Тодi частiше можна було зустрiти твори описового характеру, що, у свою чергу, спирались здебiльшого на наративнi джерела. Приклади використання в них актових матерiалiв були скорiше винятком, як, примiром, у лiтописах Г. Грабянки та С. Величка. Про видання збiрок актових матерiалiв у той час не могло бути й мови.

Найчастiше збирачами давнiх актiв виступали