Нiч на Івана Купала

Наталка Сняданко

«Маркiяна i Янiна жили в сусiднiх квартирах i дружили змалку. Саме у них виникла iдея, яка спонукала приеднатися до них згодом ще Анну, Ляну i Маркiяна. Збиралися переважно у Маркiяни, батьки якоi не заперечували i навiть робили вигляд, нiби не помiчали, якщо з домашнього бару раптом зникала пляшка саморобного кавового лiкеру…»

Наталка Сняданко

Нiч на Івана Купала

* * *

Маркiяна i Янiна жили в сусiднiх квартирах i дружили змалку. Саме у них виникла iдея, яка спонукала приеднатися до них згодом ще Анну, Ляну i Маркiяна. Збиралися переважно у Маркiяни, батьки якоi не заперечували i навiть робили вигляд, нiби не помiчали, якщо з домашнього бару раптом зникала пляшка саморобного кавового лiкеру. Тодi у модi були солодкi спиртовi сумiшi, якi чомусь називали не наливками, а лiкерами. Перевагу вiддавали саморобним – кавовим, яечним та вишневим, але фабричнi не поступалися iм за тягучiстю i нудотно-гiркуватим осадом, який вони залишали пiсля себе на язицi i перебити який вдавалося, лише з’iвши кiлька шматочкiв цитрини без цукру.

Маркiян приеднався до них через Анну, яка йому подобалася. Анна досить стримано реагувала на знаки уваги вiд Маркiяна, чого не могла нi зрозумiти, анi тим бiльше пробачити iй заангажована частина однокурсниць. Ходила якась непевна чутка, нiбито в Анни наречений у Канадi, i ще бiльш непевна плiтка про ii нiбито роман чи то з викладачем, чи то з чоловiком викладачки iхнього факультету. Імена i прiзвища у цих чутках не називалися, що дивувало, зважаючи на вкрай обмежене коло пiдозрюваних, адже викладачiв у них на факультетi було ще менше, нiж студентiв, а студентiв було трое. Це продовжувало загальноунiверситетську традицiю кiлькiсного переважання femininumнад masculinum у певних сферах зайнятостi, як висловилася б iхня викладачка античноi лiтератури, яка вважала, що деякi вислови звучать природньо виключно латиною i перекладати iх будь-якими iншими мовами просто вульгарно.

Чоловiкiв тримали переважно для керiвних посад, але навiть гарантований кар’ерний рiст не дуже сприяв маскулiнiзацii малоперспективного поза межами унiверситету i погано оплачуваного фаху. У цьому був певний fatum, як назвала б це викладачка античноi i вiдiслала б бажаючих поглиблено вивчити питання до спецiальних праць iз питань традицiйного розподiлу ролей у фалоцентричному суспiльствi.

Анна була переможницею юнацького конкурсу краси «Подоляночка» району, звiдки приiхала вчитися до унiверу, а також багаторазовою переможницею районних олiмпiад iз фiзики, хiмii, образотворчого мистецтва та гiмнастики. Носила довгу темно-русяву косу з уплетеними в неi стрiчками пастельних кольорiв i була солiсткою унiверситетського хору.

Маркiян, який вiдiйшов вiд свого гiпiвського i росiйськомовного минулого, залишивши на пам’ять лише гiтару, розтрiпане волосся до плечей i косичку на пiдборiддi, був майже вiртуозом акустичноi гiтари, гарно рухався i мав м’який еротичний тембр голосу, який багато хто називав оксамитовим i в який часто закохувалися. І тiльки Анна досить мляво реагувала на його залицяння i його майже вiртуознiсть. Не те щоб зовсiм не реагувала, але без належного ентузiазму. Можливо, причиною цього були два попереднi шлюби Маркiяна, у кожному з яких вiн мав по двое дiтей i тепер у вiльний вiд пар час пiдробляв, продаючи серед студентiв уживаний одяг.

Маркiян заснував першу i едину в мiстi колонiю вiльних художникiв. Художники свого часу самовiльно захопили один зi старих будинкiв у центрi мiста, мешканцiв якого повиселяли через аварiйнiсть, i розмалювали будинок у неймовiрнi кольори, оголосивши власнiстю колонii. Мiська влада нiяк не могла визначитися з подальшою долею будинку, який хотiли то знести i побудувати на його мiсцi банк, то вiдреставрувати i зберегти архiтектурний ансамбль середмiстя. Поки тривали суперечки, у колонii почалося активне мистецьке життя, виставки, вернiсажi, концерти, лiтературнi читання. Це мiсце вже за кiлька мiсяцiв стало настiльки популярним, що будь-яка спроба мiськоi влади вiдвоювати його була приречена на поразку. За лiченi хвилини будинок оточували сотнi, а то й