Комашина тарзанка (збiрник)

Наталка Сняданко

Коли подружня пара, яка переживае напружений перiод стосункiв, вирiшуе зупинитися на ночiвлю у розташованому посеред густого лiсу готелi, вона ще не знае, наскiльки сильно це змiнить ii життя. Стосунки мiж двома людьми часто схожi на тонку тарзанку, натягнуту мiж двома берегами стрiмкого потiчка, впасти з якоi настiльки ж нескладно, як i дiстатися з кiнця в кiнець…

Наталка Сняданко

Комашина тарзанка (збiрник)

Комашина тарзанка

Повiсть

– Дiдусь помер. Збила машина, – сказала в трубку мама i вiд’едналася.

Сарона стояла посеред супермаркету з вiзком, забитим продуктами, якi збиралася сьогоднi завезти на село, бабi з дiдом. Вона нiколи не вмiла вчасно вiдреагувати на повiдомлення про смерть, i iй завжди було трохи незручно, коли в таких випадках на очах iнших сльози з’являлися швидше, нiж у неi. Зараз на думку теж спадали чомусь самi дурницi. Вона нерiшуче зупинилася i застиглим поглядом вдивлялася у спину товстоi тiтоньки перед собою, яка спершу довго й уважно вивчала вмiст полиць iз низькокалорiйною iжею, а потiм розвернулася i звично покидала у вiзок солодкi напоi, джеми, шоколаднi тiстечка, чiпси, консерви та iнше, вiд чого Сарона на ii мiсцi стрималася б. Та i на своему стримувалася. Потiм вона втратила тiтоньку з поля зору i почала уважно роздивлятися заплутану мапу острiвцiв свiжих слiдiв на щойно вимитiй прибиральницею пiдлозi, вологi смуги на якiй швидко висихали. Запах миючого засобу, яким користувалася прибиральниця, був неприемним, i Сарона з недоречною стараннiстю намагалася пригадати, який саме це засiб, а одночасно картала сама себе за такi недоречнi думки.

Потiм iй пригадалося, як дiд возив iх на ожину, шестирiчну Сарону i двох молодших сестер. Мама на лiто завжди вiдправляла iх до бабусi в село. Дiд тодi нещодавно купив «Волинянку» i дуже тiшився, що тепер може проiхати у таких мiсцях, де будь-яка iнша машина застрягне. І хоча в машинi було тiльки два сидячих мiсця спереду, проблему було вирiшено за допомогою додаткових табуреток, якi совгалися по салону пiд час руху. Щоб не впасти з них, треба було триматися руками за спецiально поприкрiплюванi дiдусем до брезенту шкiрянi ременi. Пiдкидало дуже сильно, але всi мужньо терпiли i нiхто не плакав. Особливо складно переiздили доволi широкий рiв, яким було перегороджено вулицю через двi хати вiд дiдовоi з бабою оселi. Напевно, цей рiв мае якесь надзвичайно важливе господарське значення i його неможливо засипати, навiть частково, аби машинам легше було проiздити, бо вiн зберiгся у первiсному станi й досi. Сарона щоразу виходила з машини перед тим, як iхати через рiв, але жодного разу iй не вдалося зробити цього, не вдаривши дна машини. Взимку земля бiля рову не замерзала, а влiтку там завжди було болото. Коли дiд вперше переiздив через рiв не на роверi, а на «Волинянцi», вiн смiливо в’iхав у нього на повнiй швидкостi, i Сарона боляче гримнулася головою об заднi дверцята машини.

– Шо там, гальорка? – озирнувся дiд, коли рiв залишився позаду. – Всi живi? Ну i рихт. У танку ше не так трясло, але вiйну вигралисьмо. Поiхали далi.

Вони iхали не дуже далеко, але вузькими лiсовими стежками, через болото i ями, помiж низько опущеними гiлками дерев, тож про танк згадати довелося ще не раз. А потiм нарештi приiхали у заповiдник, де дiд мав знайомого лiсника, i вийшли з машини, блiдi, з позатискуваними губами, якi так i не випустили назовнi ситний бабусин снiданок, вдихнули ранкового лiсового повiтря i раптом побачили, що пiд ногами немае нiчого, крiм ожини. Ягiд було стiльки, що вони закривали собою навiть листки. Сарона нiколи ранiше, та i потiм, не бачила такоi кiлькостi ожини одночасно, у перший момент вона стояла закам’янiло, як зараз, посеред супермаркету, i дивилася кудись поперед себе, а якiсь несуттевi, другоряднi деталi раптом зосередили на собi всю ii увагу. Вона уважно спостерiгала за павуком, який непоспiхом переповзав iз листка на ii ногу, час вiд часу завмираючи на мiсцi, нiби теж задивлявся на ряснi ожинники. Потiм ii погляд прикипiв до листка на деревi, синюватi пухирцi на якому просвiтлювалися на сонцi