Стратегiя самобутностi

Атма Ананда

Книга присвячена iнтеграцii знання в процесi здобуття, який перетворюеться з «лiнiйного» в «об'емний» Шлях. Рефлексiя власного досвiду дозволяе авторовi видiлити принципи послiдовного вживання технiки рiзних традицiй для побудови стратегii особистiсного розвитку. Вони вiдпрацьовуються на семiнарах автора з дослiдження рiзних схiдних культурних традицiй на рiвнi духовноi практики, у зв'язку iз захiдними системами трансформацii. Застосування принципiв стратегii пояснюеться в книзi на прикладi рiзноманiтних методологiй просвiтлення «своiми силами» без покладання надii на вчителiв. Книга призначена для тих, що практикують з самостiйним мисленням, повною вiротерпимiстю, умiнням знаходити едине в рiзноманiттi та зводити одиничне у загальне.

Атма Ананда

Стратегiя самобутностi

Авторська методика дослiдження схiдних культурних традицiй на рiвнi духовноi практики

Вступ. Данiсть

Духовна практика е стратегiя «самiсноi буттевостi». Історично ми спостерiгаемо будь-якi варiанти розвитку ситуацii: самореалiзування (самореалiзованi) особи в традицii та зовнi всiх традицiй; нереалiзованi люди серед неприкаяних i вiдданих. Справа не в тому, яка традицiя, або хто гуру. Важливо, наскiльки ви единi з Реальнiстю. Вiдданiсть – лише передумова даностi самоi Реальностi, або дорога традицiйноi реалiзацii, коли покладання надii переважае над самопiзаннням. Данiсть же – «прямий шлях» до Реальностi, коли бiльше немае нiкого, окрiм самоi Самостi, хто розкривав би Реальнiсть, як вона е в чистому нескаламученому буттi-свiдомостi-блаженствi. Немае нi провiдникiв, нi посередникiв – ви або знаете, або нi, а знання iнших не мають жодного значення. Данiсть незмiнно реальна: при виборi традицiйноi реалiзацii вам доведеться зробити в кiнцi ту ж саму дiю, з якоi ви могли почати – бачити Реальнiсть, як вона е. Рано чи пiзно вам доведеться зустрiтися з Реальнiстю без всяких посередникiв, i серйозне питання – чи здатнi ви будете ii визнати як самого Себе. Або ж так i залишитеся з тим iдеалом реальностi, який отримали вiд «гуру». Як не парадоксально, ступiнь залежностi вiд самого себе завжди однакова.

Зазвичай вважаеться, що схiднi традицii орiентованi на спадкоемнiсть передачi знань вiд учня до вчителя, i навiть е точка зору, що самореалiзацiя нездiйсненна без гуру. Проте подiбна ультимативнiсть спростовуеться вже при самому поверхневому знайомствi з самими схiдними традицiями. Досить того, що споконвiчна форма буддизму (хiнаяна, яка розвинулася у тхераваду) передбачае просвiтлення винятково «своiми силами», а у традицii дзен розумiння унiкальностi шляху зведене у вищiй ступiнь: «Якщо зустрiнеш Будду, вбий його!». Подiбна позицiя в захiднiй самосвiдомостi була закладена ще давньогрецьким фiлософом Сократом, який сам вiдмовився вiд присвят у мiстерii, а потiм пiфiя головного храму сповiстила, що саме вiн е наiмудрiйшим з людей. Нездатнiсть сучасних людей слiдувати по стопах вчителя через розвинену самостiйнiсть насправдi знаходить прекрасний грунт для ii подальшого розвитку на Сходi. Справа не в тому, щоб вiдмовитися вiд традицiйних знань, просто потрiбно навчитися iх використовувати, не втрачаючи заснування в собi. Знову приклад тхеравади: просвiтлення – справа особиста, але стратегii розробленi!

Виходити з данностi – означае розумiти: зараз практично вже в будь-якiй краiнi людина знаходиться в багатовимiрному культурному просторi, де в безпосереднiй близькостi розташованi християнськi, iндуiстськi, буддiйськi, мусульманськi храми, а люди вивчають йогу, тайцзи, рейки, тенсьогрiтi – й усi вони перемiшанi один з одним у сiм'ях i на роботi. Всяка духовна традицiя володiе теоретичною системою опису свiту i практичною стратегiею самореалiзацii i звiльнення вiд свiту. Кожна людина слiдуе своiй системi, вiдпрацьовуе стратегii взаемодii з iншими. Система умоглядна: «так – iнакше», а стратегiя алгоритмiчна: «якщо – то». Очевидно, що зараз бiльшiсть зацiкавлена в стратегiях, навiть не осягнувши або не створивши жодноi системи. Духовнiсть стала нерозривна з практикою в поняттi «Духовна практика» у вiдривi вiд практичноi фiлософii «