Обитель героiв

Генри Лайон Олди

Хто не знае Генрi Лайона Олдi? А ну-бо, озивайтесь!

Хто не знае, що цей мислитель живе в украiнському мiстi Харковi, а його рукою водять Олег Ладиженський та Дмитро Громов? Творчий тандем наших землякiв з'явився в лiтературi ще 1990 року i з того часу регулярно радуе нас своiми творами.

Хто не знае, що творчiсть Олдi вшановано не одною престижною премiею – тут i «Роскон», i «Фанкон», i «Зоряний меч», i «Странник», й безлiч iнших.

Але одного ви не знаете точно – що новий iх роман «Обитель героiв» виходить украiнською мовою ранiше, нiж росiйською, i ми з вами будемо мати ексклюзивне право його прочитання.

Отже, поспiшайте реалiзувати це право на заздрiсть пiвнiчним сусiдам.

«Зелений пес» вiдкривае нову серiю «Свiти Г.Л.Олдi». Тут ви знайдете традицiйний «олдiвський» стиль – безлiч пiдтекстiв, сумiш стилiв, карколомний сюжет, i безперечно – глибокi думки.

А головне – вiднинi усi новi романи харкiвського дуету Ладиженського та Громова украiнськi читачi будуть читати першими.

Бо так велiв сам Генрi Лайон Олдi.

Генрi Лайон Олдi

Обитель героiв

Том перший

Реттiя

Для багатьох вiдкриття простого факту, що чорне й бiле – всього лише слова, а зовсiм не протилежнi об'екти в моралi, етицi й буденностi, – величезна цiннiсть, покликана пiдтвердити iхню велемудрiсть.

Так дитина хвалиться матерi пiйманою жужелицею, у якiй для малоi втiлена вся краса свiтобудови, i викликае в найкращому разi поблажливу посмiшку.

Розпечене до бiлого залiзо, торкаючись зiниць, даруе вiчну чорноту.

Із чорних хмар падае бiлий снiг.

Тiнi личить темне, а iменi – свiтле, хоч бувае й навпаки.

Ну i що? Ви хочете сказати менi, що тут криеться якась таемниця?

    Із записiв Нихона Сивочола

Люди не знають тiньового боку речей, а проте саме в тiнi, у пiвмороку, у глибинi й криеться те, що надае гостроти нашим почуттям. У глибинi вашоi душi – я.

    Е. Шварц, «Тiнь»

PROLOGUS

Рип-рип-рип-рип, рип-рип-рип-рип…

Гарний початок великого шляху.

Стратег Герман пройшовся з кутка в куток, спритно пiдхопивши зi столу кубок з вином. Новi бежевого кольору ботфорти при ходьбi ледь порипували в такт крокам. Так, звiсно, Заповiт велiв лицарям Ранковоi Зорi берегти бiлими честь, помисли, одяг та взуття. Проте на час квесту дозволялися винятки. Надто вже гарний подарунок стрiльцям Чорного Аспiда – бiлоснiжнi постатi на обвугленiй i вкритiй попелом землi навколо Цитаделi. У цьому разi Заповiт лише м'яко рекомендував «по можливостi, свiтлi тони», але не наполягав категорично.

Молодий стратег дотримувався рекомендацiй: бежевi ботфорти, вершково-кремовi лосини, новомодний, завужений у талii камзол iз блiдо-блакитного сукна, два ряди срiбних гудзикiв… Втiм, у змiнному гардеробi було вбрання й темнiших барв. Командор зобов'язаний передбачити все, нехай навiть подiбний дрiб'язок i не належить до сфери стратегii чи тактики. Пригадуеться, гранд-професор Люгель Двоголовий з кафедри фунстрату повсякчас повторював на лекцiях: «Перемога починаеться не з флангового прориву кавалерii, а iз запасних гетрiв у багажi барабанщика!»

Герман мимоволi посмiхнувся, згадавши старого з його афоризмами, але одразу потамував усмiшку.

Не мiсце й не час.

Хвилину-двi вiн вивчав барельеф над камiном. На вiдмiну вiд незграбних полотен, розвiшаних у готелi на кожному кроцi, барельеф був зроблений надзвичайно майстерно. Не те що мазанина найманих живописцiв-батальерiв! Одухотворенi обличчя лицарiв, що тнули мерзенних слуг Чорного Аспiда сталлю й чарами, здавалося, свiтилися зсередини. Начебто Свiтло, якому вони служили, наповнило душi до краiв i тепер вихлюпувалося назовнi.

Вiдблиски полум'я камiна?

Чи тут не обiйшлося без дещицi мани?

Сам Герман, не будучи магом, цього визначити не мiг, а вiдволiкати Кристофера заради такоi дурницi вважав безглуздим i нетактовним.

Вiн ковтнув емурiйського мускату, оцiнив витонченiсть букета й неквапно обернувся. Чiпким поглядом окинув Бiлу залу й вiрних соратникiв, немов оцiнював вiйсько та диспозицiю перед майбутнiм боем. Яскраво горiли свiчки в шандалах i канделябрах – пiд стелею, на стiнах, на ломберному столику в цент