Мотанка и баба Ворчиха

Сергей Николаевич Кабачный

Баба Ворчиха села на лавку и задумалась. "Вот живем мы с дедом, есть у нас и хозяйство, и огород, и кошка с собакой во дворе. Даже петушок, хоть и не поет, но приносит какую-то пользу, а на душе все равно нет радости," – вздохнула баба Ворчиха, глядя в окно. Её взгляд привлек клубок разноцветных ниток, лежавший на подоконнике, и тут она вспомнила, как в детстве играла с куклами, сделанными своими руками вместе с мамой. Мама называла эти куклы “МОТАНКИ”, детские самодельные куклы намотанные нитками. Вам предлагается история о лесных приключений и встречи с лесными жителями. Как себя повела Мотанка в экстремальной ситуации при встречах с жителями леса. О ее доброте и сострадании к больным, вы узнаете на страницах этой книге. Книга написано на украинском и русских языках, для охвата широкой аудитории и для изучения украинского языка. Приятного прочтения и если есть интерес к такому виде издания готов продолжать.

Сергей Кабачный

Мотанка и баба Ворчиха

Баба Ворчиха

Провiвши дiда Храпа на ярмарок, баба Ворчиха сiла на лавку та задумалась.

– Ось живемо з дiдом, маемо господарство i город, i кiшка з собакою в дворi е. Навiть пiвник, що не спiвае але приносить якусь користь, а все одно на душi радостi немае, – зiтхнула баба Ворчиха, дивлячись у вiкно. Їi погляд привернув клубок рiзнобарвних ниток шо лежав на пiдвиконi, i враз вона згадала, як у дитинствi гралася ляльками, зробленими власноруч разом iз мамою.

Лялька МОТАНКА

Баба обережно взяла клубок до рук i вирiшила створити ляльку-мотанку. Спочатку вона дiстала зi староi скринi рiзнокольоровi лоскутки тканини та яскравi нитки Мулiне. Розпочала з виготовлення основи: скручувала бiлу тканину в щiльний валик, формуючи тулуб та голову. Потiм обмотувала шию нитками, роблячи мiцний вузлик.

Наступним кроком було виготовлення ручок. Вона взяла два тонкi шматочки тканини, закрутила iх i обмотала червоними та зеленими нитками, iмiтуючи рукава. На кiнчиках зробила вузлики – маленькi кулачки.

Для створення косичок баба вибрала жовтi та каштановi нитки Мулiне. Вона роздiлила iх на пасма, сплела довгi коси та акуратно прикрiпила до голови ляльки. Далi взяла шматочок червоноi тканини, з якоi зробила спiдничку, а на фартушок вибрала зелений лоскуток, прикрасивши його вишивкою маленьких квiтiв.

Вишивала вона повiльно, вкладаючи у кожен стiбок тепло своеi душi. Нанизала червонi бiсеринки на нитку, створивши намисто, яке прикрасило шию мотанки. Завершальним штрихом стала хустинка з бiлоi тканини, на якiй баба вишила маленькi маки та соняшники.

Закiнчивши роботу, баба глянула на свою мотанку й посмiхнулася. Лялька виглядала, наче жива, випромiнювала доброту й тепло бабиних рук. Це була не просто iграшка – це оберiг, сповнений любов'ю та спогадами про дитинство.

Закiнчивши створювати iграшку, баба ще раз оглянула мотанку.

– Все добре, але чогось не вистачае, – сказала вголос Ворчiха.

І тут збагнула: – Лялька ж не одягнута як слiд! А де кожушок i шарфик?

Баба дiстала зi скринi шматочок теплого хутра та рiзнокольоровi клаптики тканини. Вона обережно обмотала мотанку хутром, зробивши iй маленький кожушок. Потiм взяла червону стрiчку й зав'язала ii навколо шиi, зробивши ляльцi красивий шарфик. Ще раз помилувалася на свою роботу i, задоволена, посадила ляльку на пiдвiконня.

А сама пiшла пораеться по господарству, наспiвуючи старовинну пiсню й готуючи обiд. Сонячне промiння падало на ляльку, наче на маленького захисника дому, який приноситиме радiсть i тепло всiм мешканцям оселi.

Тiльки-но сонечко пригрiло, лялька ворухнула рученятами, покрутила головою, нiби озираючись навкруги. Побачивши вiдчинене вiкно, вона стрибнула з пiдвiконня у садок, де росли квiти. Ромашки, троянди та чорнобривцi були навколо ляльки. Далi виднiлися яблунi та грушi, що вже вбралися в кольори осенi. Жовте листя тихо падало з дерев. Вiтер пiдхоплював цi листочки, i вони летiли за край неба. Мотанка, нiби зачарована, дивилася на цю осiнню картину.

Лiсовi пригоди

Йдучи стежкою за листочком, що летiв, мотанка непомiтно опинилася на краю лiсу. А стежина вела далi в