Обрана

Boy in Detroit

Вiйськова компанiя Akteon Energy знайшла обрану дитину i передала ii на вiйськову базу США до лабораторii Akteon, щоб пiдкорити ii сили собi. Адже ранiше не було суперздiбностей у людей, але нова обрана iз Зенiту набула сили. Новий керiвник Akteon Energy – Сюзанна Совенсон, не подiляла погляди вiйськових та акцiонерiв компанii i вирiшила таемно найняти групу найманцiв, щоб врятувати обрану iз ув'язнення. Та не тiльки вiйськовi бажають заволодiти та зробити з дитини супер-воiна, у мiстi очiкуе друга Королева.Два поколiння, двi королеви, одна Спiльнота.

Boy in Detroit

Обрана

Епiзод 1. Полонянка

– Ласкаво просимо до Зенiту! Найкраще мiсто в штатi Мен. Менi випала честь стати вашим гiдом по моему мiсту. Зенiт – дрiбне мiстечко, з офiцiйним населенням у пiвтори тисячi жителiв, а насправдi трохи менше тисячi, але тут е все необхiдне для комфортного життя: телерадiостудiя WP1, лiкарня Св. Георгiя, мерiя в центрi мiста, едина велика компанiя «Akteon Energy», що приносить до мiста дохiд, ii штаб-квартира е найвищою будiвлею мiста, аж шiсть поверхiв, полiцейська дiлянка, в якiй працюе десяток спiвробiтникiв, молодь проводить вечори в кафетерii «Боби у Боба», дорослi вiддають перевагу рiчцi та озеру, а дiти – парку через дорогу вiд школи. Але все це дрiбницi, порiвняно з головним символом Зенiту, – високим, давнiм обелiском. Але за мiстом е свiй секрет – урядова вiйськова база i прямо зараз ти вирушаеш на неi.

[2013 рiк]

[Вiйськова база США. Лабораторiя «Akteon Energy», штат Мен]

Тиша. Здаеться, не було зовсiм нiкого, але це, як втiм, i тиша, що стояла в будiвлi, була майстерною iлюзiею. Ось i тут, у цьому чистому бiлому кабiнетi, були люди. Одна з них – жiнка в бiлому халатi, – пiдiйшла до панелi iз броньованого скла та подивилася на карантинний бокс за ним.

– Може, ви поговорите з нею? – до неi пiдiйшов чоловiк у вiйськовiй формi. – Ми не можемо ii розговорити. Спробуйте ви, Сюзанно.

– Ми вiдправляли до неi психолога, жодного результату, – жiнка зiтхнула, розводячи руками. – Вона мовчить. Може, якби ви обережнiше ii захоплювали, нам було б простiше.

– Слухайте, Сюзанно, – почав вiйськовий; по його обличчю було видно, що вiн не дуже згоден iз спiврозмовницею, – вона едина, хто змiг виявити своi сили, – у вiдповiдь на цi слова жiнка сперлася чолом на односторонне скло. А до них пiдiйшов ще один вояк.

– Командир!

– Командир! – лiкар i солдат привiталися.

– Сюзанно, Ванесса – едина пiддослiдна, хто мае силу. Ваша команда може щось зробити?

– Ми вченi, а не чарiвники, командир Крiстенсен, – чiтко, видiляючи кожне слово, вiдповiла жiнка.

– Вiдiйдiть вiд скла, лiкарю, – чоловiк кивнув.

У карантинний бокс готувався увiйти вiйськовий, що розмовляв з жiнкою – наче це не бокс, а звичайнiсiнька на свiтi кiмната.

Чоловiк у костюмi бiологiчного захисту увiйшов до кiмнати. Вона, незважаючи на сухiсть i холоднiсть, виглядала все-таки звичайним: лiжко, стiлець, навiть невеликий столик i тумбочка. Наче це не iзолятор, наче все гаразд! На лiжку, пiдiгнувши ноги, сидiла худенька дiвчинка рокiв десяти; в ii великих, сумних очах вiдбивалася та туга, що вiдбиваеться в очах замкненого птаха – скорбота за втраченою, можливо назавжди, свободою, а також страхом. Той, хто увiйшов до кiмнати, обережно наблизився до дiвчинки, нiби намагаючись не злякати ii.

– Поговоримо, Ванесса Стiвенсон? – дитина звернула увагу на гостя, глянувши на нього сумними блакитними очима. – Хочеш щось принесу тобi? Може, гарний одяг?

– Кхм, – хмикнула доктор Сьюзан, спостерiгаючи за тим, що вiдбуваеться по iнший бiк скла, – Вирiшили одягом ii змусити говорити?

– У вас найкраща iдея? Вона за весь час тут не промовила жодного слова, тiльки крики.

– Ваш вiддiл мiг би краще працювати, – байдуже запитав командир Крiстенсен, мружачись i нiби не помiчаючи того, що вiдбувалося за склом. – Ми не маемо виходу. У нас цiлий блок бранцiв, i в бiльшостi мозок поплив. Ви ж розумiете, що Зенiту може загрожувати та ж небезпека? – жiнка лише посмiхнулася на слова командира i поправила праву частину свого каре що запало за вухо.

– Вам не здаеться, що зна