Три майстри. Бальзак, Дiкенс, Достоевський
Стефан Цвейг
Зарубiжнi авторськi зiбрання
Важливе мiсце у творчостi класика австрiйськоi лiтератури Стефана Цвейга (1881–1942) займають бiографiчнi романи, есе. Майже десять рокiв письменник працював над циклом «Будiвники свiту». Перший твiр цього циклу – «Три майстри. Бальзак, Дiкенс, Достоевський» (1920) про найбiльших письменникiв XIX столiття Францii (Бальзак), Англii (Дiкенс) i Росii (Достоевський). Не завжди точнi у фактах, iнколи довiльно трактуючи життя i дiяльнiсть iсторичноi особи, белетризованi бiографii Цвейга пiдкуповують критичним мисленням, умiнням вiдтворити iсторичний колорит, проникненням в психологiю творчоi особистостi.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
Стефан Цвейг
Три майстри. Бальзак, Дiкенс, Достоевський
Ромену Роллану
на знак вдячностi
за непохитну дружбу
у свiтлi й темнi часи
Серiя «Зарубiжнi авторськi зiбрання» заснована у 2015 роцi
Stefan Zweig
DREI MEISTER
BALZAC * DICKENS * DOSTOJEWSKI
Переклад з нiмецькоi Богдани Максимнюк
Художник-оформлювач Олена Гугалова-Мешкова
© Б. Максимнюк, переклад украiнською, 2020
© О. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2015
Хоча цi три нариси про Бальзака, Дiкенса та Достоевського з’являлися протягом десяти рокiв, вони не випадково поеднанi в однiй книзi. Головною метою було показати трьох великих i, на мiй погляд, чи не единих письменникiв-романiстiв XIX столiття, як осiб, чиi контрастнi постатi, однак, доповнюють один одного i, можливо, приводять до чiткiшого поняття про творцiв епiчного свiту.
Те, що я згадую тут Бальзака, Дiкенса та Достоевського як виняткових письменникiв-романiстiв XIX столiття, жодним чином не знецiнюе велич окремих праць Гете, Келлера, Стендаля, Флобера, Толстого, Гюго та iнших. Деякi з них часто значно перевершують, скажiмо, роботи Бальзака й Дiкенса. Тому, гадаю, повинен виразно проiлюструвати внутрiшню непохитну рiзницю мiж укладачем роману та романiстом. Романiст у кристалiзованому, вищому сенсi – це лише енциклопедичний генiй, унiверсальний художник, який (тут розлогiсть твору та велика кiлькiсть фiгур слугують аргументами) будуе цiлий космос, установлюе iндивiдуальний свiт зi своiми взiрцями, власними законами гравiтацii та осiбним зоряним небом поруч iз земним. Це той, хто просочуе своею сутнiстю всяку фiгуру, кожну подiю настiльки, що вони стають типовими не тiльки для нього, але й для нас. Романiст робить це з наполегливiстю, яка часто спонукае називати подii та людей пiсля прочитаного так, нiби йдеться про iндивiдiв iз дiйсного життя: бальзакiвська фiгура, дiкенсiвський образ, достоевський характер. Кожен з цих митцiв формуе закон i сприйняття життя через багатство власних форм настiльки едино, що створюе нову конфiгурацiю свiту. І цей найпотаемнiший закон, це становлення персонажа в його прихованiй монолiтностi – головний дослiд у моiй книзi, неписаний пiдзаголовок якоi мiг би звучати як «Психологiя романiста».
Кожен iз трьох представникiв мае свою сферу: Бальзак – свiт суспiльства, Дiкенс – сiм’i, Достоевський – Всесвiту. Порiвняння цих складових демонструе iхню вiдмiннiсть, проте ще нiхто не брався за те, щоб дати оцiнку цiй рiзницi чи наголосити на нацiональних елементах митця, симпатизуючи iм або нi. Кожен великий творець – це одиниця, яка зачиняе своi межi та вагомiсть у власнi вимiри. У глибинi твору наявна ж лише особлива вага, а не абсолютна, як у залiзнiй оболонцi справедливостi.
Передумовою до всiх трьох статей е знання творiв, оскiльки iхня цiль – стати сублiмацiею, конденсацiею, витягом, а не вступом. Вони можуть переконати тому, що подають особисте, яке сприймаеться як важливе, дiючи цiлiсно; найбiльше я шкодую про цю необхiдну нетотожнiсть у нарисi про Достоевського, нескiнченна мiра якого, як i межа Гете, нiколи не зможе бути охоплена найширшою формулою.
Цi великi особистостi – француз, англiець, росiянин – також хотiли б бути доданi до портрета характерного нiмецького письменника, епiчного творця свiту в тому пiднесеному сенсi, у якому я промовляю слово «романiст». Однак не знаходжу найвищог
ЛитРес