Психологiя спiльнот i аналiз людського "Я"

Зигмунд Фрейд

«Психологiя спiльнот» i аналiз людського «Я» – одна з найвiдомiших праць Зiгмунда Фройда – вважаеться також одним з найпарадоксальнiших його творiв. Адже тут «батько психоаналiзу» виступае не як психоаналiтик, а швидше як класичний психолог, який дослiджуе не лише особистiснi, а й соцiальнi аспекти розвитку внутрiшнього свiту людини й прихованих, глибинних мотивiв формування його свiтовiдчуття.

Переклад Ярослава Мишанича.

Зiгмунд Фройд

Психологiя спiльнот i аналiз людського «Я»

І. Вступ

Протилежнiсть мiж iндивiдуальною психологiею й соцiальною психологiею (або психологiею спiльнот), що видаеться на перший погляд вельми помiтною, внаслiдок ретельного дослiдження виявляеться не такою рiзкою. Хоча iндивiдуальна психологiя вибудувана на спостереженнi за окремою людиною й вивчае тi шляхи, йдучи якими iндивiд прагне домогтися задоволення своiх потягiв, однак у цьому iй доводиться лише зрiдка, за певних виняткових умов, не брати до уваги стосункiв цього iндивiда з iншими iндивiдами. В душевному життi однiеi людини iнша завжди оцiнюеться як iдеал, як об’ект, як спiльник чи як супротивник, i тому iндивiдуальна психологiя вiд самого початку е водночас i соцiальною психологiею у цьому поширеному, але вельми правильному розумiннi.

Стосунки iндивiда зi своiми батьками, з братами й сестрами, з об’ектом свого кохання, зi своiм лiкарем, а отже, всi тi взаемостосунки, що були дотепер переважно предметом психоаналiтичного дослiдження, можуть вважатися соцiальними феноменами й бути протиставленими деяким iншим процесам, якi ми назвемо нарциссичними, за котрих задоволення потягiв уникае втручання iнших людей або вiдмовляеться вiд контакту з ними. Отже, протилежнiсть мiж соцiальними й нарциссичними – Блейлер сказав би, можливо, аутистичними – духовними актами належить до сфери iндивiдуальноi психологii й не може бути ознакою, що вiдокремлюе ii вiд соцiальноi психологii або психологii спiльнот.

У згаданих вище взаемостосунках з батьками, з братами й сестрами, з коханою людиною, з другом i з лiкарем людина завжди зазнае впливу лише з боку однiеi особи або дуже обмеженого кола осiб, кожна з-помiж яких мае величезне значення для неi. Стало звичним, кажучи про соцiальну психологiю чи про психологiю спiльнот, не звертати увагу на цi взаемостосунки й виокремлювати як предмет дослiдження одночасний вплив, якого зазнае людина з боку великоi кiлькостi людей, з котрими вона пов’язана чимось одним, тодi як в багатьох iнших стосунках вона може бути для них чужою. Отже, психологiя спiльнот дослiджуе окрему людину як члена племенi, народу, касти, суспiльного стану, iнституцii чи як складову одиницю людського натовпу, що зорганiзувався в спiльноту у певний час i для певноi мети. Пiсля того як цей природний зв’язок уривався, можна було давати оцiнку явищам, що вiдбувалися за цих особливих умов, як вираження особливого, такого що не пiддаеться подальшому розкладу потягу, соцiального потягу – herd instinct, group mind[1 - Стадний iнстинкт, групова свiдомiсть.], – котрий не проявляе себе в iнших ситуацiях. Супроти цього ми маемо заперечення, що нам складно надати моменту численностi такого великого значення, через котре вiн сам собою мiг би пробуджувати в душевному життi людини новий, дотепер не активний потяг. Звернемо увагу на двi iншi можливостi: що соцiальний потяг може не бути початковим, може пiдлягати подальшому розкладу i що коренi його розвитку можна знайти в тiснiшому колi, наприклад, у сiм’i.

Психологiя спiльнот хоча й знаходиться в зародковому станi, охоплюе неозоре коло iндивiдуальних проблем i ставить перед дослiдником неозору кiлькiсть завдань, котрi в наш час навiть не вiдокремленi ще цiлком одне вiд одного. Одна лише класифiкацiя рiзноманiтних форм спiльнот i опис психiчних феноменiв, що виявляються включення у спiльноти, потребують пильного спостереження й старанного викладу; з цього питання вже iснуе багата лiтература. Той, хто порiвняе розмiри цiеi невеликоi працi з обсягом психологii спiльнот, той, звiсно, одразу зрозумiе, що мова тут лише про невелику кiлькiсть питань з усь